Большое количество доклассических кельтов из зеленого камня найдено в Сейбале

Тайник 176. Сейбаль. На фото слева запечатлен момент раскопок тайника (фото Флори Пинсон), справа - реконструкция подношения (фото Такеши Иномата). Antiquity Publications Ltd, 2017

(на рус.яз.) ::: (українською мовою)

16.06.2017. IndiansWorld.org(рус.) На прошлой неделе известное российское агентство РИА Новости опубликовало материал с громким названием: «Нефритовая сокровищница поведала ученым о своеобразных ритуалах народа майя». Его авторы утверждают, что в Гватемале был найден уникальный клад, использовавшийся правителями народа майя. Действительно ли имела место археологическая сенсация? Редакция сайта «Мир индейцев» ознакомилась с публикацией представителей «Археологического проекта Сейбаль-Петешбатун», которая послужила источником новостных сообщений, и готова предоставить своим читателям информацию, так сказать, из первых уст.

Городище Сейбаль являлось одним из крупнейших центров древних майя в долине реки Пасьон (Гватемала). Как показали недавние раскопки, еще в начале среднего доклассического периода (около 1000 года до нашей эры) там были возведены сооружения, сформировавшие первую известную в низменностях майя «Е-группу» – архитектурный комплекс, состоящий из пирамиды на западной стороне площади или платформы и приподнятого длинного сооружения на восточной. Следовательно, можно сделать вывод, что в то время, задолго до появления первых монументов с иероглифическими надписями, в Сейбале уже произошло выделение достаточно влиятельной элиты, а на городской площади совершались публичные ритуальные церемонии. Также команда «Археологического проекта Сейбаль-Петешбатун» обнаружила в восемнадцати тайниках, одном погребении и семи вторичных контекстах на территории городища в общей сложности семьдесят два полированных кельта из зеленого камня, которые датируются средним доклассическим периодом (1000 – 450 годы до нашей эры). Шестнадцать тайников располагались на площади «Е-группы», еще два обнаружены в платформе А-24. По состоянию на сегодняшний день это наибольшая совокупность кельтов из зеленого камня, датируемых І тысячелетием до нашей эры, прежде в Сейбале и Сивале было найдено лишь несколько таких предметов. 

Хорошо известно, что древние майя высоко ценили изделия из жадеита и других видов зеленого камня, фактически заменявших им золото. В космологии майя зеленый цвет ассоциировался с центром мира, также зеленый – это цвет молодой кукурузы, главного продукта питания, а следовательно, основы жизни в Мезоамерике. В Сейбале 29, 2% доклассических кельтов были изготовлены из жадеита, 11,1% из метагаббро, 4,2% из серпентина. Эти материалы импортировались из горной Гватемалы, где находятся крупные месторождения зеленого камня. Полированные кельты из жадеита и метагаббро делались в Сейбале, а вот предметы из серпентина и других типов зеленого камня, вероятно, попадали туда уже в готовом виде. Лишь незначительную часть кельтов (15 из 63 предметов в тайниках) жители города использовали для практических нужд: на них обнаружены следы обработки древесины. Остальные ценные вещи, видимо, изначально предназначались сугубо в ритуальных целях: во время проведения публичных церемоний кельты клали в тайники на площади. Интересно также проследить, как с течением времени менялось содержимое тайников. Крупнейшие среди найденных в Сейбале кельтов происходят из тайников 118 и 134, датируемых началом среднего доклассического периода (1000 – 850 годы до нашей эры). Ни на одном из этих предметов не обнаружено признаков практического использования. Сходство с находками в ольмекском центре Эль-Манати (штат Веракрус, Мексика) позволяет предположить, что в то время жители Сейбаля адаптировали ритуальные практики, происходящие из региона перешейка Теуантепек. Кельты последующей фазы (850 – 775 годы до нашей эры) были меньшими по размеру, а 5 из 18 предметов, прежде чем попасть в тайник, применялись для обработки древесины. Ближе к концу среднего доклассического периода (700 – 450 годы до нашей эры) количество кельтов из зеленого камня существенно снизилось, следовательно, уменьшилось и их ритуальное значение. Зато в тайниках на городской площади чаще стали размещать керамические сосуды, обсидиан и останки принесенных в жертву людей.

Таким образом, в Сейбале действительно нашли большое количество доклассических кельтов из зеленого камня, использованных местными жителями в ходе публичных церемоний на городской площади. Однако это не была некая сказочная «сокровищница», то есть цельное собрание драгоценностей. Речь идет о находках из восемнадцати тайников, отделенных друг от друга значительным временным промежутком между 1000 и 450 годами до нашей эры.

Тайник 180. Сейбаль. На фото сверху запечатлен момент раскопок тайника (фото Флори Пинсон), снизу - предполагаемое оригинальное размещение подношений (фото Такеши Иномата). Antiquity Publications Ltd, 2017Тайник 171. Сейбаль. На фото сверху запечатлен момент раскопок тайника (фото Флори Пинсон), снизу - предполагаемое оригинальное размещение подношений (фото Такеши Иномата). Antiquity Publications Ltd, 2017

На верхних фотографиях запечатлен момент раскопок тайников (фото Флори Пинсон), на нижних - предполагаемое оригинальное размещение подношений (фото Такеши Иномата). Илл. слева: Тайник 180. Илл. справа: Тайник 171. Сейбаль.

Велику кількість докласичних кельтів із зеленого каменю знайдено у Сейбалі

16.06.2017. IndiansWorld.org(укр.Минулого тижня відома російська агенція РИА Новости опублікувала матеріал із гучною назвою: «Нефритова скарбниця розповіла вченим про своєрідні ритуали народу майя». Його автори стверджують, що в Гватемалі було знайдено унікальний скарб, який використовувався правителями народу майя. Чи справді мала місце археологічна сенсація? Редакція сайту «Мир индейцев» ознайомилася із публікацією представників «Археологічного проекту Сейбаль-Петешбатун», що стала джерелом новинних повідомлень, і готова надати своїм читачам інформацію, так би мовити, з перших вуст.

Городище Сейбаль було одним із найбільших центрів стародавніх майя у долині ріки Пасьон (Гватемала). Як показали нещодавні розкопки, ще на початку середньої докласичної доби (близько 1000 року до нашої ери) там звели споруди, які утворили першу відому в низинах майя «Е-групу» – архітектурний комплекс, що складався з піраміди із західного боку площі чи платформи та довгої споруди на підвищенні зі східного. Отже, можна зробити висновок, що на той час, задовго до появи перших монументів з ієрогліфічними написами, у Сейбалі вже відбулося виокремлення достатньо впливової еліти, а на міській площі здійснювалися публічні ритуальні церемонії. Також команда «Археологічного проекту Сейбаль-Петешбатун» виявила у вісімнадцяти схованках, одному похованні та семи вторинних контекстах на території городища загалом сімдесят два полірованих кельти із зеленого каменю, що датуються середньою докласичною добою (1000 – 450 роки до нашої ери). Шістнадцять схованок розташовувалися на площі «Е-групи», ще дві виявлено в платформі А-24. Станом на сьогодні це найбільша сукупність кельтів із зеленого каменю, датованих І тисячоліттям до нашої ери, доти в Сейбалі та Сівалі було знайдено лише кілька таких предметів.

Добре відомо, що стародавні майя дуже цінували вироби із жадеїту та інших видів зеленого каменю, які фактично заміняли їм золото. У космології майя зелений колір асоціювався із центром світу, також зелений – це колір молодої кукурудзи, головного продукту харчування, а отже основи життя в Мезоамериці. У Сейбалі 29, 2% докласичних кельтів було виготовлено із жадеїту, 11,1% з метагабро, 4,2% із серпентину. Ці матеріали імпортувалися з гірської Гватемали, де розташовано великі родовища зеленого каменю. Поліровані кельти із жадеїту і метагабро робилися в Сейбалі, а от предмети з серпентину й інших типів зеленого каменю, імовірно, потрапляли туди уже в готовому вигляді. Лише незначну частку кельтів (15 із 63 предметів у схованках) мешканці міста використали з практичною метою: на них виявлено сліди обробки деревини. Решта цінних речей, певно, від початку призначалася для суто ритуальних цілей: під час проведення публічних церемоній кельти клали у схованки на площі. Цікаво також простежити, як змінювався вміст схованок із плином часу. Найбільші зі знайдених у Сейбалі кельтів походять із схованок 118 і 134, датованих початком середньої докласичної доби (1000 – 850 роки до нашої ери). На жодному з цих предметів не виявлено слідів практичного використання. Подібність до знахідок у ольмекському центрі Ель-Манаті (штат Веракрус, Мексика) дозволяє припустити, що в цей час мешканці Сейбаля адаптували ритуальні практики, які походять із регіону перешийку Тевантепек. Кельти наступної фази (850 – 775 роки до нашої ери) були меншими за розміром, а 5 з 18 предметів перш ніж потрапити до схованок використовувалися для обробки деревини. Ближче до кінця середньої докласичної доби (700 – 450 роки до нашої ери) кількість кельтів із зеленого каменю суттєво зменшилася, отже, їхнє ритуальне значення також знизилося. Натомість у схованках на міській площі стали частіше розміщувати керамічні посудити, обсидіан та останки принесених у жертву людей.

Таким чином, у Сейбалі справді знайдено велику кількість докласичних кельтів із зеленого каменю, використаних місцевими мешканцями під час публічних ритуалів на міській площі. Однак це не була якась казкова «скарбниця», тобто цілісне зібрання коштовностей. Мова йде про знахідки із вісімнадцяти схованок, відокремлених одна від одної значним часовим проміжком між 1000 та 450 роками до нашої ери.


Источник/Джерело

Aoyama K., Inomata T., Pinzon F. et al. Polished Greenstone Celt Caches from Ceibal: the Development of Maya Public Rituals // Antiquity. – 2017. – Vol. 91, Issue 357. – P. 701-717.