Уточнена хронология городища майя Сейбаль и выдвинута гипотеза о причинах «доклассического коллапса»

(на рус.яз.) ::: (українською мовою)

02.02.2017. IndiansWorld.org. (рус.)  Сейбаль – важный центр цивилизации древних майя, расположенный в долине реки Пасьон (Гватемала). Это городище первым посетил Т. Малер в 1895 году, с тех пор оно интенсивно изучается археологами. С 2005 года и по сей день там работает команда «Археологического проекта Сейбаль-Петешбатун», возглавляемая опытным специалистом Такеши Иноматой. В своей долгой истории Сейбаль знавал периоды взлетов и падений, при этом археологические данные из городища порой вступают в противоречие с имеющимися письменными источниками. Несомненно, на протяжении большей части доклассического периода Сейбаль находился на подъеме, недавние исследования показали, что еще около 1000 года до нашей эры там началось строительство ритуальных сооружений, образовавших первую известную в низменностях майя «Е-группу» – архитектурный комплекс, состоящий из пирамиды на западной стороне площади или платформы и приподнятого длинного сооружения на восточной. Однако в конце доклассического периода произошел кризис, в результате которого город пришел в упадок и обезлюдел. В IV-VI веках на месте Сейбаля сохранялось лишь небольшое поселение. Зато именно на эту темную переходную эпоху приходится ретроспективное упоминание в иероглифических текстах о первом известном сейбальском царе, который правил в 415-416 годах.

Аспирант Мелисса Бурхем работает у каменного монумента, воздвигнутого во II веке. Фото: Т. Иномата

Принимая во внимание эти противоречия, важным направлением деятельности Т. Иноматы и его коллег стало уточнение археологической хронологии городища. Проанализировав образцы керамики и154 даты, полученные радиоуглеродным методом, ученые скорректировали границы археологических фаз, на которые принято делить историю Сейбаля, а также выдвинули несколько любопытных гипотез. В частности, по их мнению, первые признаки кризиса в доклассическом Сейбале проявляются в начале фазы Шате, то есть около 75 года до нашей эры. Численность населения в то время существенно снизилась. Другой важной переменой стало строительство ритуальных сооружений «Группы D», расположенной на защищенном холме, окруженном крутыми оврагами и укосами. По мнению Иноматы и его коллег, перенесение центра церемониальной активности в более защищенное место свидетельствует о ведении в регионе ожесточенных войн, которые в конечном итоге могли стать главной причиной так называемого «доклассического коллапса». Традиционно более известен коллапс цивилизации майя классического периода, произошедший в ІХ-Х веках, но исследования последних лет свидетельствуют о том, что значительно раньше, примерно во ІІ веке нашей эры, также случился масштабный и до сих пор малопонятный кризис, в результате которого, среди прочего, погибли огромные майяские метрополии в долине Мирадор. Впрочем, в этом случае уместно говорить, скорее, о большой политико-идеологической трансформации, ведь упадок одних столиц (Накбе, Эль-Мирадор, Сиваль) сопровождался подъемом их соседей (Тикаль, Хольмуль и другие). Такое совпадение уже давно привело некоторых исследователей, например Ф. Эстрада-Белли, к мысли, что причины «доклассического коллапса» следует искать в политической плоскости, борьбе за господство и спровоцированных ею войнах. Как видим, результаты исследований в Сейбале могут стать еще одним весомым аргументом в общей дискуссии.

Т. Иномата с коллегами работает в Сейбале свыше 10 лет. Фото: Т. Иномата

Знаковая черта классического периода, отличающая его от предыдущей эпохи, состоит в более выразительном акценте на личность царя. В иероглифических текстах майя мы постоянно встречаем упоминания о «священных владыках», которые стояли во главе своих династий и обладали властью на определенной территории. Сейбаль не представлял собой исключения из общего правила, здесь также утвердилась особая царская династия. Хотя после 300 года в городище проживало лишь небольшое количество населения, письменные источники под 415 годом упоминают сейбальского «священного владыку». Т. Иномата и его коллеги обращают внимание на то, что керамика фазы Хунко 3 (400-500 годы) имеет много общих черт с изделиями из Центрального Петена, кроме того, было найдено несколько ваз-триподов теотиуаканского стиля. На этом основании они предположили, что местная династия утвердилась в Сейбале при поддержке «Священных Кукульских Владык» (правителей Тикаля) или, во всяком случае, оказалась под их влиянием. Такое развитие событий в принципе не является невозможным. Кукульские владыки были самыми могущественными в мире майя в V веке и, по-видимому, действительно способствовали основанию новых династий на периферии. Тем не менее, в случае с Сейбалем любые упоминания Кукуля в связи со становлением местной династии в надписях отсутствуют, поэтому делать какие-либо окончательные выводы опасно и преждевременно.

После 600 года в Сейбале снова наблюдается подъем и быстрый рост численности населения. В первой половине VІІІ века местные цари оказались в зависимости от южной ветви кукульских владык, правившей в Дос-Пиласе. Однако с 760-х годов регион чем дальше, тем больше погружается в хаос, вызванный непрерывными войнами. Упадок продолжался более ста лет, цари Сейбаля сравнительно долго пытались сопротивляться кризисным явлениям, но около 950 года город окончательно обезлюдел. Таким образом, если Т. Иномата и его коллеги правы, между двумя «коллапсами» цивилизации майя можно найти немало общего. В обоих случаях катализатором кризиса послужили длительные опустошительные войны и ожесточенная борьба за политическую власть.                      

Уточнено хронологію городища стародавніх майя Сейбаль і висунуто гіпотезу щодо причин «докласичного колапсу»

02.02.2017. IndiansWorld.org. (укр.) Сейбаль – важливий центр цивілізації стародавніх майя, розташований у долині ріки Пасьон (Гватемала). Це городище першим відвідав Т. Малер у 1895 році, відтоді воно інтенсивно вивчається археологами. З 2005 року і донині там працює команда «Археологічного проекту Сейбаль-Петешбатун», очолювана досвідченим фахівцем Такешi Іноматою. За свою довгу історію Сейбаль знав періоди злетів і падінь, при цьому археологічні дані з городища подекуди суперечать наявним писемним джерелам. Поза сумнівом, упродовж більшої частини докласичної доби Сейбаль перебував на піднесенні, нещодавні дослідження засвідчили, що ще близько 1000 року до нашої ери там розпочалося будівництво ритуальних споруд, які утворили першу відому в низинах майя «Е-групу» – архітектурний комплекс, що складався з піраміди із західного боку площі чи платформи та довгої споруди на підвищенні зі східного. Однак наприкінці докласичної доби сталася криза, внаслідок якої місто занепало і знелюдніло. У IV-VI століттях на місці Сейбаля зберігалося лише незначне поселення. Зате саме на цей темний перехідний період припадає ретроспективна згадка в ієрогліфічних написах про першого відомого сейбальського царя, що правив у 415-416 роках.

З огляду на ці суперечності, важливим напрямом діяльності Т. Іномати та його колег стало уточнення археологічної хронології городища. Проаналізувавши зразки кераміки і 154 дати, отримані радіовуглецевим методом, вчені скорегували межі археологічних фаз, що на них було поділено історію Сейбаля, а також висунули кілька цікавих гіпотез. Зокрема, на їхню думку, перші ознаки кризи у докласичному Сейбалі з’являються на початку фази Шате, тобто близько 75 року до нашої ери. Чисельність населення тоді суттєво зменшилася. Іншою важливою зміною стало будівництво ритуальних споруд «Групи D», розташованої на захищеному пагорбі, оточеному крутими ярами і укосами. На думку Іномати та його колег, перенесення центру церемоніальної активності до захищенішого місця свідчить про ведення в регіоні запеклих війн, які й могли зрештою стати головною причиною так званого «докласичного колапсу». Традиційно більш відомим є колапс цивілізації майя класичної доби, який стався у ІХ-Х століттях, але дослідження останніх років свідчать про те, що значно раніше, приблизно в ІІ столітті нашої ери, так само мала місце масштабна і досі малозрозуміла криза, внаслідок якої зокрема загинули величезні майяські метрополії у долині Мірадор. Втім, у цьому разі доречно вести мову радше про велику політико-ідеологічну трансформацію, адже занепад одних столиць (Накбе, Ель-Мірадор, Сіваль) супроводжувався піднесенням їхніх сусідів (Тікаль, Хольмуль та інші). Такий збіг давно вже спонукав деяких дослідників, наприклад Ф. Естрада-Беллі, шукати причини «докласичного колапсу» в політичній площині, боротьбі за панування і спричинених нею війнах. Як бачимо, результати досліджень у Сейбалі можуть стати ще одним вагомим аргументом у загальній дискусії.

Прикметною рисою класичної доби, що відрізняє її від попередньої епохи, став більш виразний акцент на особистості царя. В ієрогліфічних текстах майя постійно натрапляємо на згадки про «священних владарів», котрі стояли на чолі своїх династій і мали владу на певній території. Сейбаль не був винятком із загального правила, тут так само утвердилася окрема царська династія. Хоча після 300 року в городищі мешкала лише незначна кількість населення, писемні джерела під 415 роком згадують про сейбальського «священного владаря». Т. Іномата і його колеги звертають увагу на те, що кераміка фази Хунко 3 (400-500 роки) має багато спільного із виробами з Центрального Петену, крім того, було знайдено кілька ваз-триподів теотіваканського стилю. На цій підставі вони припустили, що місцева династія утвердилася в Сейбалі за підтримки «Священних Кукульських Владарів» (правителів Тікаля) чи принаймні перебувала під їхнім впливом. Такий розвиток подій загалом не є неможливим. Кукульські владарі були наймогутнішими у світі майя в V столітті й, імовірно, справді сприяли заснуванню нових династій на периферії. Вони, поза сумнівом, мали вплив у регіоні Пасьон. Однак у випадку Сейбаля будь-які згадки про Кукуль у зв’язку із становленням місцевої династії в написах відсутні, тому робити якісь остаточні висновки небезпечно і передчасно.

Після 600 року в Сейбалі знову спостерігається піднесення і швидке зростання чисельності населення. У першій половині VІІІ століття місцеві царі потрапили в залежність від південної гілки кукульських владарів, що правила у Дос-Піласі. Однак із 760-х років регіон чимдалі більше поринає у хаос, спричинений безперервними війнами. Занепад тривав понад сто років, царі Сейбаля порівняно довго намагалися чинити опір кризовим явищам, але близько 950 року місто остаточно знелюдніло. Таким чином, якщо Т. Іномата і його колеги мають рацію, між двома «колапсами» цивілізації майя можна знайти чимало спільного. В обох випадках каталізатором кризи стали тривалі спустошливі війни та запекла боротьба за політичну владу.

Источники/Джерела

Inomata T., Triadan D., MacLellan J. et al. High-precision Radiocarbon Dating of Political Collapse and Dynastic Origins at the Maya Site of Ceibal, Guatemala. URL: http://www.pnas.org/content/early/2017/01/17/1618022114.full

Archaeologists Uncover New Clues to Maya Collapse. URL:  https://uanews.arizona.edu/story/archaeologists-uncover-new-clues-maya-collapse