Изучение животных останков позволило пролить свет на имущественное расслоение в обществе древних майя

Изучение животных останков позволило пролить свет на имущественное расслоение в обществе древних майя

(українською мовою) ::: (на рус.яз.)


06.11.2015. IndiansWorld.org. (рус.) На прошлой неделе сразу на нескольких сайтах, в том числе на популярном ресурсе Полит.ру, появились сообщения о новом исследовании, осуществленном зооархеологами из Университета Флориды (США) Э. Шарп и К. Эмери.[i] В настоящей заметке сайт «Мир индейцев» ознакомит своих читателей с основными выводами исследователей. Подробнее результаты их работы представлены на страницах англоязычного журнала Journal of Anthropological Archaeology.[ii]

Итак, Э. Шарп и К. Эмери преследовали цель при помощи данных зооархеологии раскрыть нюансы общественно-политической организации древних майя, узнать больше о характере взаимоотношений между элитой и простолюдинами. Еще одна задача заключалась в том, чтобы сопоставить останки фауны из разных городов и общин, и тем самым пролить свет на экономические и торговые связи между царствами майя. Эксперты взяли почти двадцать четыре тысячи образцов из трех крупных городищ майя классического периода: Йашчилана, Пьедрас-Неграса и Агуатеки, а также из окрестных поселений, с политической точки зрения зависимых от столицы. Первый вывод, который можно сделать после изучения этого весьма богатого материала, заключается в том, что жители разных городов майя имели в целом сходный пищевой рацион. Практически в каждом городище найдены кости белохвостого оленя, кроме того, повсеместно встречаются собаки (Canis lupus familiaris). Останки тапира найдены только в Йашчилане и подвластных ему поселениях. Почти в каждом городище выявлены останки черепах, а вот крокодилы попадаются редко, хотя все городища, кроме одного, располагаются возле реки. Птицы, даже индюки, отсутствуют в большинстве городищ. Рыба также встречается редко, а из представленных видов больше всего найдено останков, принадлежавших сомоподобным и цихловым. Раковины моллюсков майя считали ценным товаром, поэтому неудивительно, что их чаще всего находят в столичных городищах. В Пьедрас-Неграсе и Агуатеке обнаружены также шипы скатов.

Как и следовало ожидать, останки фауны в столичных городищах Пьедрас-Неграс и Агуатека более разнообразны, чем в подчиненных центрах. Например, если в Агуатеке найдено несколько тысяч раковин моллюсков, то в подчиненном центре Пунта-де-Чимино, расположенном на берегу реки, таких известно лишь четыре. Возможно, столь впечатляющая разница объясняется тем, что раковины в качестве ценного товара поставляли по торговым путям из периферии в столицу. Совсем иная картина предстает в регионе Йашчилана, где фауна в подчиненных центрах Теколоте и Эль-Кинель более разнообразна, чем в столице. Собственно в Йашчилане 69,5 % от всех исследованных животных останков принадлежали оленям, из чего напрашивается вывод, что этих ценных зверей тоже в больших количествах переправляли в столицу. Некоторых других животных также держали преимущественно в столицах или, по крайней мере, там хранили их кости. Например, в Пунта-де-Чимино найдена лишь одна кость ягуара, тогда как в Агуатеке сохранились останки тринадцати таких зверей. Это может означать, что охотники на ягуаров предпочитали отправлять свою добычу в столичный город. Останки птиц также встречаются главным образом в столицах. Между тем, в подчиненных центрах найдено немало пресноводной рыбы, возможно, это означает, что местное население питалось прежде всего речной рыбой.

Особый резонанс в СМИ вызвала та часть исследования Э. Шарп и К. Эмери, в которой речь идет об имущественном расслоении в обществе древних майя. Проанализировав контекст, в котором найдены останки разных животных, они пришли к убедительному выводу: по мере повышения социального статуса особы становился более разнообразным ее пищевой рацион. Следовательно, зооархеологические данные вполне подтверждают хорошо известную истину: элита живет лучше и богаче, чем простолюдины. Любопытно другое: фауна в жилищах представителей «среднего класса» отличается большим разнообразием видов, чем у высшей знати. Последняя держала у себя, прежде всего, самых престижных и ценных животных: ягуаров, крокодилов, оленей. Очевидно, владение этими животными (или их костями) подчеркивало высокий общественный статус хозяина, отличало его от остальных жителей города. Даже в подчиненном центре Пунта-де-Чимино единственная кость ягуара, о которой говорилось выше, была найдена в центральном акрополе городища, следовательно, она принадлежала представителю местной элиты. Останки крокодилов археологи находят редко и также исключительно в элитных контекстах. Например, в городище Эль-Кинель кости крокодила стали частью ритуального подношения. Элита монополизировала и владение шипами ската, использовавшимися для жертвенных кровопусканий. Что же касается оленьих костей, то их находят в помещениях представителей разных общественных слоев, но больше всего их в домах элиты.   

С другой стороны, останки собак и пекари находят равномерно в разных частях городищ, следовательно, обладание этими животными не воспринималось в качестве признака высокого статуса. Пресноводные черепахи, моллюски, улитки были легкодоступной пищей для жителей городов, расположенных возле реки. Их употребляла как элита, так и простолюдины. Интересное распределение зафиксировано в Агуатеке, где элитные контексты отличаются высокой степенью концентрации останков речных моллюсков, а нижние слои населения употребляли более доступных черепах и речную рыбу.

Животных использовали не только для получения пищи. Из костей и раковин изготовляли различные изделия. Например, из длинных костей млекопитающих делали иглы, булавки, шила. Вещи из раковин, в частности украшения, высоко ценились, поэтому обычно принадлежали элите. В Агуатеке, вероятно, удалось даже идентифицировать особую мастерскую, в которой обрабатывали кости, раковины и камень, изготовляя из них различные предметы.    


Вивчення тваринних решток дало змогу кинути світло на майнове розшарування в суспільстві стародавніх майя

06.11.2015. IndiansWorld.org. (укр.) Минулого тижня одразу на кількох сайтах, зокрема й на популярному ресурсі Полит.ру, з’явилися повідомлення про нове дослідження, що було здійснене зооархеологами з Університету Флориди (США) Е. Шарп та К. Емері[i]. У цій нотатці сайт «Мир индейцев» ознайомить своїх читачів із головними висновками дослідників. Більш докладно результати їхньої роботи висвітлено на сторінках англомовного часопису Journal of Anthropological Archaeology[ii].

Отже, Е. Шарп та К. Емері мали на меті за допомогою зооархеологічних даних розкрити нюанси суспільно-політичної організації стародавніх майя, дізнатися більше про характер відносин між елітою і простолюдом. Ще одне завдання полягало у тому, щоб порівняти рештки фауни із різних міст і общин та висвітлити економічні й торговельні зв’язки між царствами майя. Тому експертами було взято майже двадцять чотири тисячі зразків з трьох великих городищ майя класичної доби: Йашчілана, П’єдрас-Неграса і Агватеки, а також із прилеглих поселень, політично залежних від столиці. Перший висновок, який можна зробити на підставі вивчення цього доволі багатого матеріалу, полягає у тому, що мешканці різних міст майя мали загалом подібний харчовий раціон. Майже у кожному городищі знайдено кістки білохвостого оленя, так само повсюдно трапляються собаки (Canis lupus familiaris). Рештки тапіра виявлено лише в Йашчілані і підлеглих йому поселеннях. Майже у кожному городищі знайдено рештки черепах, а от крокодили трапляються  рідко, хоча всі городища, крім одного, розташовано біля ріки. Птахи, навіть індики, відсутні у більшості городищ. Риба також є рідкістю, а з-поміж наявних видів найбільше виявлено решток, що належали сомоподібним і цихловим. Мушлі молюсків вважалися у майя цінним матеріалом, тож не дивно, що їх найчастіше знаходять у столичних городищах. У П’єдрас-Неграсі та Агватеці знайдено також шипи скатів.

Як і слід було чекати, рештки фауни в столичних городищах П’єдрас-Неграс і Агватека є більш різноманітними, ніж у підлеглих центрах. Наприклад, якщо в Агватеці знайдено кілька тисяч мушель молюсків, то в підлеглому центрі Пунта-де-Чіміно, розташованому на березі ріки, їх відомо лише чотири. Можливо, така величезна різниця пояснюється тим, що мушлі як цінний товар поставляли торговими шляхами із периферії в столицю. Зовсім інакшу картину спостерігаємо в регіоні Йашчілана, де фауна в підлеглих центрах Теколоте і Ель-Кінель була більш різноманітною, ніж у столиці. У самому Йашчілані 69,5 % від усіх досліджених тваринних решток належали оленям, з чого можна зробити висновок, що цих цінних звірів так само у великій кількості переправляли в столицю. Деяких інших тварин також тримали переважно в столицях чи, принаймні, там зберігали їхні кістки. Наприклад, у Пунта-де-Чіміно знайдено лише одну кістку ягуара, тим часом як в Агватеці збереглися рештки тринадцяти таких звірів. Це може означати, що мисливці на ягуарів воліли постачати свою здобич у столичне місто. Рештки птахів так само трапляються здебільшого в столицях. У підлеглих містах, тим часом, знайдено чимало прісноводної риби, це може свідчити про те, що тамтешнє населення харчувалося насамперед річковою рибою.

Найбільший резонанс у ЗМІ спричинила та частина дослідження Е. Шарп й К. Емері, в котрій ідеться про майнове розшарування у суспільстві стародавніх майя. Проаналізувавши контекст, в якому було знайдено рештки різних тварин, вони дійшли переконливого висновку: що вищим був соціальній статус особи, то різноманітніший харчовий раціон вона мала. Таким чином, зооархеологічні дані цілком підтверджують добре відому істину, еліта живе краще й заможніше, ніж простолюд. Цікаво інше: фауна в помешканнях представників «середнього класу» вирізняється більшою видовою різноманітністю, ніж у найвельможніших осіб. Останні тримали у себе насамперед найпрестижніших і найбільш цінних тварин: ягуарів, оленів, крокодилів. Вочевидь, володіння цими тваринами (чи їхніми кістками) підкреслювало високий суспільний статус господаря, вирізняло його з-поміж решти мешканців міста. Навіть у підлеглому центрі Пунта-де-Чіміно єдину кістку ягуара, про яку йшлося вище, знайдено в центральному акрополі городища, отже, вона належала представникові місцевої еліти. Рештки крокодилів археологи знаходять рідко і так само лише в елітних контекстах. Наприклад, у городищі Ель-Кінель кістки крокодила стали частиною ритуального приношення. Еліта монополізувала й володіння шипами ската, що використовувалися для жертовних кровопускань. Що ж до оленів, то їхні кістки знаходять у помешканнях представників різних суспільних верств, але найбільше їх у будинках еліти.

Натомість рештки собак і пекарі знаходять рівномірно у різних частинах городищ, отже, володіння цими тваринами не сприймали як ознаку високого статусу. Прісноводні черепахи, молюски, равлики були легкодоступною їжею для мешканців міст, розташованих біля річок. Їх споживала як еліта, так і простолюд. Цікавий розподіл зафіксовано в Агватеці, де елітні контексти вирізняються високим рівнем концентрації решток річкових молюсків, а нижчі верстви споживали більш доступних черепах і річкову рибу. 

Тварин використовували не лише як їжу. З кісток і мушель виготовляли різноманітні вироби. Наприклад, із довгих кісток ссавців робили шпильки, голки, шила. Речі з мушель, зокрема прикраси, дуже цінувалися, тому здебільшого належали еліті. В Агватеці, імовірно, вдалося навіть ідентифікувати окрему майстерню, в якій обробляли кістки, мушлі й камінь, виготовляючи з них різні предмети.



[i] Кости животных рассказали о расслоении общества древних майя. URL: http://polit.ru/news/2015/11/02/ps_maya_animal/

[ii] Sharpe A., Emery K. Differential Animal Use Within Three Late Classic Maya States: Implications for Politics and Trade // Journal of Anthropological Archaeology. – 2015. – Vol. 40. – P. 280-301.