Історія великого розколу: нові написи з Шунантуніча повідали про міжусобну війну, що роздирала династію «Священних Канульських Владарів»

Стюфляєв Максим
:::
Статьи и материалы
:::
майя

(на рус.яз.)

Наприкінці 2016 року сайт «Мир индейцев» за усталеною традицією звернувся до експертів-американістів з проханням підбити підсумки року в царині їхніх наукових інтересів, визначити найважливіші дослідження чи найцікавіші археологічні знахідки. В опитуванні зокрема взяли участь відомі вчені-майяністи О. Токовінін і Ю. Полюхович. Не змовляючись, вони одностайно назвали першою подією року, що минав, відкриття, здійснені в городищі Шунантуніч (Беліз). Сайт «Мир индейцев» уже оперативно повідомляв про них влітку 2016 року, але на той час у медіа було опубліковано лише короткі новини і справжнє значення знахідок стало зрозумілим трохи згодом. Тому у цій статті ми пропонуємо до уваги читачів докладну розповідь про нові написи з Шунантуніча, а також про значення цих текстів для розуміння історії царства «Священних Канульських Владарів» та цивілізації майя класичної доби загалом. 

Мапа області майя

Мапа області майя

Городище Шунантуніч розташоване на північному заході Белізу у верхній течії однойменної ріки і в 13 км на південний схід від Наранхо. Досі там було знайдено лише кілька різьблених монументів (3 стели, 1 вівтар, 2 панелі), через що більша частина історії міста за класичної доби лишається для дослідників суцільною «білою плямою».[i] Судячи з наявних даних, Шунантуніч належав до сфери впливу «Священних Са’альських Владарів», котрі правили у місті Машам (Наранхо) і панували в регіоні.[ii] Раніше висловлювалося припущення, що у першій половині ІХ століття він на короткий час навіть став резиденцією цієї династії або однієї з її гілок.[iii] Дослідження останніх років дозволяють, однак, зробити висновок, що в Шунантунічі правила окрема династія зі своїм особливим «емблемним ієрогліфом», союзна Са’алю чи залежна від нього. Про те, що між сусідами встановилися тісні зв’язки, свідчить зокрема текст на стелі 8 з Шунантуніча. Напис погано зберігся, але, найімовірніше, у ньому повідомлялося, що в день завершення десятиріччя 9.19.10.0.0, 8 Ахав 8 Шуль (6 травня 820 року) «Священний Са’альський Владар» Вашаклахуун-Убаах-К’авііль відвідав Шунантуніч і разом з місцевим правителем провів традиційну ювілейну церемонію.[iv] Візит до сусіда цілком вписувався в дипломатичну політику са’альського царя, кількома місяцями раніше він відвідував К’анвіцналь (Уканаль). Імовірно, у першій половині ІХ століття Са’аль переживав непрості часи, тому Вашаклахуун-Убаах-К’авііль енергійно шукав союзників і вимагав підтвердження лояльності від васалів.

Стела 8 із Шунантуніча. Промальовка І. Грехема

Стела 8 із Шунантуніча. Промальовка І. Грехема

Археологам Шунантуніч відомий дуже давно, його руїни відкрили ще в 1891 році. За понад столітній часовий проміжок, що минув відтоді, на території городища встигло попрацювати чимало археологічних проектів. Із 2015 року у Шунантунічі веде розкопки команда проекту Археологічного обстеження долини Белізу (Belize Valley Archaeological Reconnaissance, скорочено BVAR) під керівництвом Х. Аве. Однією з її цілей стало дослідження «Споруди A9» – 12-метрової пірамідальної платформи, розташованої в західній частині міської площі. Було розпочато розкопки, що несподівано швидко дали вражаючі результати. 3 червня 2016 року південніше центральних сходів «Споруди A9» археологи знайшли новий монумент, позначений як панель 3 з Шунантуніча. Лише місяць потому, 11 липня, з протилежного північного боку від основи «Споруди A9» виявили два фрагменти ще однієї пам’ятки, панелі 4. Але й на цьому відкриття не завершилися. Подальші розкопки показали, що всередині «Споруди A9» міститься чоловіче поховання, одне із найбільших з-поміж досі знайдених у Белізі (4,5 м завдовжки та 2,4 м завширшки). Поховальний інвентар, яким забезпечили власника гробниці для комфортного життя в потойбічному світі, складається з тридцяти шести керамічних посудин, шести шматків жадеїту, що колись були частинами намиста, тринадцяти обсидіанових лез, а також решток ягуара чи оленя. Багатство підношень і розміри поховальної камери розвіюють будь-які сумніви стосовно того, що археологам пощастило знайти царську гробницю. Хоч як дивно, попри довгу історію розкопок і досліджень, це перше відоме в Шунантунічі поховання правителя. Важливо, що гробницю розташовано всередині піраміди, отже, ціла «Споруда A9» будувалася від початку як заупокійний храм, велична усипальниця для померлого царя. Ця знахідка стала також черговим доказом того, що за класичної доби Шунантуніч був не провінційним центром у складі царства «Священних Са’альських Владарів», а резиденцією окремої династії.[v]

Загальний вигляд поховання всередині «Споруди A9». Фото Х. Аве

Загальний вигляд поховання всередині «Споруди A9». Фото Х. Аве

Повернімося, однак, до нових монументів, панелей 3 і 4 з Шунантуніча. На обох можна побачити ієрогліфічні медальйони, які складаються із чотирьох блоків кожен. Після прочитання цих коротких текстів виявилося, що в них жодним словом не йдеться власне про історію Шунантуніча та його правителів. Форма монументів і стиль ієрогліфів так само підтверджують, що вони не є місцевими пам’ятками. Первинно панелі 3 і 4 з Шунантуніча були частинами великих ієрогліфічних сходів, створених у місті Хушвіца’ (Караколь) за наказом «Священної особи К’анту’» …н-Охль-К’ініча ІІ, також відомого в літературі як «К’ан ІІ». Історія ієрогліфічних сходів з Караколя – це справжнісінький археологічний детектив. Ще у 1905 році відомий мандрівник і дослідник Т. Малер відвідав городище Наранхо і сфотографував побачені там монументи, зокрема фрагменти сходів, що складалися із дванадцяти ієрогліфічних панелей та трьох скульптур, які мали форму черепів. У 1970-х роках І. Грехем виконав промальовки панелей для проекту «Корпус ієрогліфічних написів майя». Після дешифровки писемності і прочитання написів стало зрозуміло, що на ієрогліфічних сходах з Наранхо йдеться про поразку місцевих правителів, «Священних Са’альських Владарів», у війні проти сильних сусідів, «Священних осіб К’анту’», які царювали в Хушвіці. Для політичної риторики майя це досить несподіваний поворот, адже майяські царі дуже неохоче говорили про власні невдачі і лише з метою підкреслення подальшої перемоги. У пошуках пояснення дослідники висували різні гіпотези, зокрема Л. Шіле і Д. Фрейдель припускали, що після перемоги у війні …н-Охль-К’ініч ІІ збудував сходи в переможеному Наранхо аби увічнити власний тріумф і настрахати підкореного ворога.[vi] Однак після відкриття нових написів картина виявилася більш складною. Ще одну панель, що явно була частиною тих-таки сходів, знайшли в городищі Уканаль, розташованому на шляху з Караколя до Наранхо. Крім того, версія Шіле і Фрейделя не пояснювала того факту, що панелі сходів у Наранхо знайдено розміщеними в довільному порядку, ніби ще за давніх часів хтось навмисне їх перемішав і зруйнував логічну послідовність викладу подій. Більш правдоподібне пояснення запропонував С. Мартін. На його думку, монумент спочатку спорудили в Караколі, а згодом розбили на частини й у такому вигляді перенесли в інші сусідні міста. Гіпотеза Мартіна здобула блискуче підтвердження після того, як археологи знайшли в Караколі фрагмент монумента, що, виходячи з розміру, формату і типу каменю, є ще одним уламком ієрогліфічних сходів.[vii]

Ієрогліфічні сходи з Наранхо у момент відкриття їх Т. Малером. Фото Т. Малера

Ієрогліфічні сходи з Наранхо у момент відкриття їх Т. Малером. Фото Т. Малера

Після відкриття панелей у Шунантунічі географія і перелік городищ, що в них знайдено частини сходів, розширилися. Судячи із наявних сьогодні даних, найбільш вірогідним видається наступний розвиток подій. До дня завершення десятиріччя 9.10.10.0.0, 13 Ахав 18 К’анк’ін (6 грудня 642 року) …н-Охль-К’ініч ІІ збудував у своїй столиці прикрашені ієрогліфічними панелями сходи, які, імовірно, були частиною «Споруди В5». Далі, як ми знаємо з написів, у 680 році са’альське військо помстилося за приниження предків і спустошило Хушвіцу, примусивши навіть «Священну особу К’анту’» 168 днів переховуватися у вигнанні.[viii] Логічно припустити, що для масштабного походу на столицю кревного ворога «Священний Са’альський Владар» зібрав широку коаліцію, до якої зі своїми військами долучилися правителі К’анвіцналя (Уканаль) і Шунантуніча. Здобувши перемогу, союзники розтрощили на шматки ненависні їм ієрогліфічні сходи з Караколя, адже на цьому монументі містився опис трагічних для їхніх предків подій. Далі вони поділили між собою уламки і забрали їх до своїх міст як воєнні трофеї. Більшість панелей опинилася в Наранхо, де їх розташували у позбавленому сенсу порядку, нівелювавши таким чином претензії …н-Охль-К’ініча ІІ на велич і регіональне домінування.[ix]

Панель 3 з Шунантуніча. Фото К. Хелмке

Панель 3 з Шунантуніча. Фото К. Хелмке

Нові панелі із Шунантуніча, проте, цінні не лише тим, що кидають світло на долю ієрогліфічних сходів з Караколя. У написах на них міститься унікальна історична інформація, досі невідома фахівцям. Панель 3, як випливає з контексту, завершувала велику оповідь, викарбувану на сходах. Її текст починається з повідомлення про те, що в день 9.10.5.13.4, 11 К’ан 2 Сак (22 вересня 638 року) померла мати …н-Охль-К’ініча ІІ. Точне читання імені цариці залишається предметом дискусій, у літературі вона відома як Іш-Бац’-Ек’.[x] Ця жінка, найімовірніше, належала до династії владарів Йаша’, котрі правили в сучасному городищі Йашха, і після шлюбу з батьком …н-Охль-К’ініча ІІ Йахавте’-К’інічем ІІ відігравала вагому роль у державі «Священних осіб К’анту’».[xi] Точна дата її смерті досі не була відома. Раніше С. Мартін і Н. Грюбе висловлювали припущення, що місцем вічного спочинку Іш-Бац’-Ек’ стало велике жіноче поховання, розташоване всередині «Споруди В19-2», частини славнозвісного палацового комплексу Каана у Караколі. На стіні цієї гробниці почасти збереглася розписана дата Довгого рахунку 9.10.1.12.?, яка припадає на 634 рік і за логікою мала б відповідати дню освячення усипальниці чи смерті похованої там особи.[xii] Після відкриття панелі 3 з Шунантуніча тепер можна впевнено сказати, що, хоча гробниця у «Споруді В19-2», поза сумнівом, належала якійсь важливій для династії К’анту’ жінці, це не могла бути Іш-Бац’-Ек’, котра померла на чотири роки пізніше.

Комплекс Каана у Караколі, що його частиною є «Споруда В19-2» Комплекс Каана у Караколі, що його частиною є «Споруда В19-2»

Комплекс Каана у Караколі, що його частиною є «Споруда В19-2»

Уточнення дати смерті матері …н-Охль-К’ініча ІІ дозволило розплутати одну із загадок в історії майя, але далі на панелі 3 з Шунантуніча йдеться про значно масштабніші і доленосніші події. Інтервальне число поєднує день смерті Іш-Бац’-Ек’ із пізнішою датою 9.10.7.9.17, 1 Кабан 5 Йашк’ін (6 липня 640 року). Потім говориться, що того дня «помер від кам’яного вістря» Вашаклахуун-Убаах-Кан, «Священний Канульський Владар». Хоча не зовсім зрозуміло, що саме малося на увазі під «кам’яним вістрям», приклади з Ла-Корони підтверджують, що за допомогою такого звороту майя описували насильницьку смерть. Особу, котра загинула у 640 році, звали Вашаклахуун-Убаах-Кан. Саме так майя називали божество війни, культ якого, імовірно, набув поширення в їхніх землях під впливом Теотівакана. У цьому разі, однак, мова явно йде про живу людину, канульського царя.[xiii] У VI-VII століттях династія «Священних Канульських Владарів» стояла на чолі найбільшого політичного об’єднання в історії майя класичної доби. Канульські царі претендували на гегемонію, здобули численні воєнні перемоги над ворогами. Хто ж посмів убити могутнього правителя?

Відповідь на це питання допомагає з’ясувати ще одна частина сходів …н-Охль-К’ініча ІІ, відома тепер як сходинка 1 з Наранхо. У тексті на ній сказано, що в день 9.10.3.2.12, 2 Еб 0 Поп (4 березня 636 року) військо Вашаклахуун-Убаах-Кана було розбите силами іншого канульського владаря, відомого в літературі як Йукноом-«Голова». Цей загадковий персонаж діяв на межі 620-х та 630-х років як сюзерен чи спільник …н-Охль-К’ініча ІІ: у 627 році вони разом здобули перемогу в місцевості Цам, а чотири роки по тому Йукноом-«Голова» спустошив Са’аль.[xiv] Після цього у 636 році він зіштовхнувся із Вашаклахуун-Убаах-Каном. Титул останнього на сходинці 1 з Наранхо зруйновано, тому донедавна природа конфлікту була незрозуміла, його розглядали як продовження війни проти Са’аля. Панель 3 з Шунантуніча засвідчила, що Йукноом-«Голова» і Вашаклахуун-Убаах-Кан обидва належали до канульської династії, отже, можна вести мову про внутрішнє протистояння, громадянську війну.[xv] Історія майя знала випадки схожих розколів, найвідоміший такий приклад – братня війна між «Священними Кукульськими Владарями» Нуун-Ухоль-Чаахком та Бахлах-Чан-К’авіілем.[xvi] Кануль був запеклим ворогом Кукуля, але, як бачимо, так само не уникнув внутрішніх чвар.[xvii]

Сходинка 1 з Наранхо. Промальовка І. Грехема

Сходинка 1 з Наранхо. Промальовка І. Грехема

Версія про війну між представниками двох гілок канульської династії підтверджується також написом на панелі 4 з Шунантуніча. Цей текст фахівці відносять до стартової частини сходів, він є безпосереднім продовженням сходинки 5 з Наранхо і містить останній елемент дати Початкової серії 9.10.10.0.0, коли було освячено пам’ятку.[xviii] Далі йдеться про завершення календарного десятиріччя і згадано так званих «богів-веслярів» та ще одного молодого бога, після чого викарбовано майже поетичну фразу: «Немає К’авііля посеред поселення Кануль, набув форми К’авііль у Хуште’тууні». За цим очевидним протиставленням криється глибокий політичний підтекст. К’авіілем майя називали бога блискавки, але водночас і увінчане його зображенням царське берло. Взяття скіпетра-К’авііля було одним із головних елементів урочистої церемонії коронації, тому текст панелі 4 з Шунантуніча дослідники інтерпретують як опис перенесення осередку політичної влади із Кануля в Хуште’туун.[xix] Таке тлумачення добре узгоджується з тим, що ми знаємо про історію переміщень династії «Священних Канульських Владарів». Найімовірніше, у VI столітті столиця Кануля розміщувалася на території сучасного городища Цібанче (нині штат Кінтана-Роо, Мексика). С. Мартін та Е. Веласкес Гарсія припускають, що Кануль – це первинно була давня назва Цібанче як міста і лише згодом вона стала частиною титулу тамтешніх правителів, «Священних Канульських Владарів». На користь їхньої гіпотези свідчить знайдений нещодавно у Цібанче фрагмент монумента з написом, в якому згадується військо (буквально «щит і кремінь», тобто зброя) посеред поселення Кануль. Хоча із такого короткого уривка неможливо зрозуміти, про які конкретно воєнні події йшла мова, новий текст підтверджує, що назва Кануль використовувалася для позначення поселення чи міста, вочевидь, місця походження могутньої династії. Найкращим кандидатом на роль такої батьківщини сьогодні є Цібанче.[xx]

Фрагмент панелі 4 з Шунантуніча. Фото Р. Мерка та Е. Білло

Фрагмент панелі 4 з Шунантуніча. Фото Р. Мерка та Е. Білло

Приблизно в 630-х роках сталися, однак, значні зміни, резиденцію «Священних Канульських Владарів» було перенесено до міста Чіікнаахб (Калакмуль), розташованого у регіоні Хуште’туун. Раніше там правила таємнича династія, змінний знак в «емблемному ієрогліфі» якої мав вигляд кажана, але тепер вона надовго зникає із писемних джерел. Конкретні мотиви і обставини перенесення столиці досі лишалися загадкою для дослідників, але приблизний час події встановити можна. Написи з Калакмуля беззаперечно свідчать про те, що у Чіікнаахбі розміщувалася резиденція трьох канульських владарів: Йукноом-Ч’еена ІІ (Великого) (636-686), Йукноом-Йіч’аахк-К’ахк’а (686-697) і Йукноом-Тоок’-К’авііля (698 – після 731). Ідея оновлення виразно проявилася зокрема в «обнулінні» династичного рахунку, проголошенні Йукноом-Ч’еена ІІ «першим за рядом», хоча йому передувало чимало канульських владарів. Отже, переміщення сталося не пізніше 636 року.[xxi] Про це також свідчить текст сходинки 6 з Наранхо, де йдеться про спустошення у 631 році Са’аля, що його здійснив Йукноом-«Голова», названий «канульським владарем у Хуште’тууні, людиною з Чіікнаахба». Як уже мовилося вище, Хуште’туун – це, імовірно, позначення певного регіону, що його частинами були зокрема міста Чіікнаахб і сусідній Ошпемуль.[xxii] На думку О. Токовініна, за допомогою уточнення «канульський владар у Хуште’тууні, людина з Чіікнаахба» автори тексту прагнули підкреслити, що Йукноом-«Голова» відрізнявся від своїх попередників на троні, правив у іншому місці.[xxiii] Таким чином, перенесення столиці Кануля можна приблизно датувати початком 630-х років, часом діяльності Йукноом-«Голови» і Йукноом-Ч’еена ІІ.

Сходинка 6 з Наранхо. Промальовка І. Грехема

Сходинка 6 з Наранхо. Промальовка І. Грехема

Якщо ми тепер складемо докупи свідчення нових панелей 3 і 4 з Шунантуніча та відомі вже раніше факти, то вималюється більш-менш цілісна картина. …н-Охль-К’ініч ІІ та Йукноом-«Голова» упродовж кількох років спільно вели запеклу боротьбу проти Са’аля і здобули цілковиту перемогу. Згодом у 636 році Йукноом-«Голова» розбив військо свого родича Вашаклахуун-Убаах-Кана. При цьому варто звернути увагу, що титули супротивників, попри схожість, дещо відрізняються. Вашаклахуун-Убаах-Кан має повний «емблемний ієрогліф», названий «Священним Канульським Владарем», отже, його визнавали верховним правителем. Імовірно, він царював у місті Кануль, тобто в Цібанче, давній столиці династії. Натомість Йукноом-«Голова» фігурує просто як канульський владар без прикметника «священний», що говорить про його нижчій статус в ієрархії.[xxiv] Про цього персонажа наразі відомо дуже мало, але логічно припустити, що Йукноом-«Голова» належав до кола молодших представників династії і був кимось на кшталт канульського намісника у Петені.[xxv] Цібанче розташоване доволі далеко на північ від області сучасного департаменту Петен (Гватемала) та штату Кампече (Мексика), де процвітали великі міста майя і правили ключові для Кануля васали. Очевидно, що з метою ефективного контролю над ситуацією в регіоні потрібно було мати надійного представника канульських інтересів, який перебував би ближче до театру подій. Імовірно, саме такою довіреною особою став Йукноом-«Голова», не пізніше 631 року він закріпився у Хуште’тууні, витіснивши звідти місцеву династію. У нього склалися хороші стосунки із деякими впливовими канульськими васалами, зокрема із «Священною особою К’анту’» …н-Охль-К’інічем ІІ. Але далі щось пішло не так, справа повернула на лихе. За підтримки правителя К’анту’ і, можливо, інших союзників Йукноом-«Голова» кинув виклик своєму формальному сюзеренові та переміг його. Зазнавши поразки, Вашаклахуун-Убаах-Кан чотири роки перебував у полоні або, можливо, продовжував боротьбу до остаточного фіаско, потім його стратили. Судячи з того, що …н-Охль-К’ініч ІІ докладно описав ці події на своїх сходах, він брав у них найактивнішу участь і воював проти Вашаклахуун-Убаах-Кана на боці Йукноом-«Голови». Станом на 642 рік наслідки конфлікту вже були очевидними й правитель К’анту’ мав підстави констатувати, що головний центр влади над світом майя перемістився із Кануля в Хуште’туун.

Піраміда у Цібанче, давній столиці канульських владарів. Фото з сайту «Месоамерика глазами русских первопроходцев»

Піраміда у Цібанче, давній столиці канульських владарів. Фото з сайту «Месоамерика глазами русских первопроходцев»

Отже, завдяки знахідкам у Шунантунічі дослідникам відкрилася дуже важлива і донедавна зовсім невідома сторінка політичної історії майя класичної доби. Наразі аж ніяк не на всі питання, що стосуються канульської війни, знайдено задовільні відповіді. Насамперед, невідомо, коли саме і за яких обставин розпочалося протистояння, чому родичі стали ворогами і зустрілися у бою? Варто, проте, ще раз наголосити, що ключову фразу «немає К’авііля посеред поселення Кануль, набув форми К’авііль у Хуште’тууні» вирізьблено на самісінькому початку довгого тексту ієрогліфічних сходів, отже, подальший ретроспективний виклад хроніки воєнних сутичок потрібно розглядати як ланцюжок взаємопов’язаних подій, котрі зрештою спричинили переміщення центру політичної влади.[xxvi] За такого тлумачення тривала і виснажлива кількарічна війна між двома васалами Кануля, правителями К’анту’ і Са’аля, постає складовим елементом масштабнішого конфлікту всередині династії сюзерена. Дослідників давно цікавило, чому царі-сусіди, котрі упродовж десятків років мали спільних покровителів, раптом стали запеклими ворогами? Судячи з наявних даних, за довгого правління Ах-Нуумсаах-Чан-К’ініча (546 – після 615) Машам і Хушвіца’ підтримували цілком мирні та добросусідські відносини, про це свідчить зокрема знайдена в «Похованні 5» у Караколі посудина, що належала цьому «Священному Са’альському Владарю».[xxvii] Усе блискавично змінилося в 620-х роках. У 626 році …н-Охль-К’ініч ІІ здійснив атаку на місцевість, що її Ах-Нуумсаах-Чан-К’ініч раніше приєднав до володінь са’альських царів. Так розпочалася війна, яка тривала до 631 року і завершилася для Са’аля катастрофою. Досі її причини традиційно вбачали у тому, що наступник Ах-Нуумсаах-Чан-К’ініча К’ушах спробував звільнитися з-під опіки Кануля і стати незалежним владарем, за що й був покараний.[xxviii] Але у світлі нових знахідок, на думку О. Токовініна, усе виглядає точнісінько навпаки. Са’аль став на бік законних сюзеренів, канульських царів у Цібанче, а от Йукноом-«Голова» та …н-Охль-К’ініч ІІ спробували змінити усталений політичний лад і зрештою досягли успіху. Якщо дослідник має рацію, внутрішні чвари у Канулі почалися ще за правління попередника Вашаклахуун-Убаах-Кана, «Священного Канульського Владаря» Тахоом-Ук’аб-К’ахк’а (622-630).[xxix] Можливе, хоча менш імовірне, й альтернативне тлумачення: каральну кампанію проти Са’аля Йукноом-«Голова» та …н-Охль-К’ініч ІІ провели зі згоди правителя Цібанче, а канульська війна спалахнула вже після смерті Тахоом-Ук’аб-К’ахк’а у 630 році. Остаточно прояснити це питання можна буде у тому разі, якщо пощастить знайти решту блоків ієрогліфічних сходів з Караколя із описом початкового етапу конфлікту.

Піраміда у Калакмулі, новій столиці канульських владарів

Піраміда у Калакмулі, новій столиці канульських владарів

Перебіг самої канульської війни як такої також навряд чи обмежився битвою 636 року. Про різні її епізоди, можливо, йдеться у кількох знайдених нещодавно написах. Зокрема важливим археологічним відкриттям останнього часу є розкопані у 2012 році блоки ієрогліфічних сходів з Ла-Корони. У тексті на одному з них, відомому тепер як елемент 33, сказано, що в день 9.10.2.4.4, 12 К’ан 17 Во (11 квітня 635 року) хтось «оселився в Канулі».[xxx] На жаль, ключові для розуміння фрагмента ієрогліфи втрачено, тому дослідники інтерпретують це повідомлення по-різному. Традиційно вважається, що мова йшла про перенесення столиці канульської династії, представник якої Йукноом-«Голова» оселився на новому місці.[xxxi] Але таке тлумачення викликає певні заперечення. По-перше, на елементі 33 сказано про «оселення в Канулі», а не Чікнаахбі чи Хуште’тууні, як слід було б очікувати. По-друге, як ми знаємо, текст сходинки 6 з Наранхо засвідчує, що Йукноом-«Голова» опинився в Чіікнаахбі значно раніше, принаймні у 631 році він вже правив там. Тому, на думку О. Токовініна, у 635 році мало місце не перенесення столиці а один з епізодів громадянської війни, встановлення котримсь з учасників конфлікту контролю над містом Кануль, тобто над Цібанче.[xxxii] Про ще один монумент, який може стосуватися історії канульської династичної міжусобиці, стало відомо буквально останніми місяцями. У грудні 2016 року на обкладинці нового числа відомого часопису Mexicon було опубліковано панель, знайдену під час розкопок у городищі Ц’унун, що в північно-західному Белізі. Вона має спільні риси із фрагментами сходів з Караколя, зокрема в обох випадках ієрогліфічний текст згруповано по чотири блоки всередині медальйона. Панель явно була частиною більшого напису, але інші його фрагменти наразі невідомі. Цікаво, однак, що на панелі з Ц’унуна збереглися «емблемний ієрогліф» Кануля, а також дата Календарного кола, яку Д. Стюарт реконструює як  9.10.6.11.5, 7 Чікчан 18 Моль (9 серпня 639 року). 639 рік припадає на час між поразкою і смертю Вашаклахуун-Убаах-Кана, тому спокусливо пов’язати невідому подію з канульською війною. Звісно, робити якісь далекосяжні висновки щодо змісту напису поки зарано, лишається сподіватися, що подальші розкопки в Ц’унуні увінчаються відкриттям нових уламків загадкового тексту.[xxxiii]

Елемент 33 з Ла-Корони. Промальовка Д. Стюарта

Елемент 33 з Ла-Корони. Промальовка Д. Стюарта

Нарешті, на ще одне дражливе питання, яке безпосередньо стосується перебігу династичної боротьби у Канулі, звернув увагу С. Мартін. Як ми вже знаємо, на ієрогліфічних сходах з Караколя неодноразово згадано канульського владаря Йукноом-«Голову», що його повне ім’я поки не дешифроване. Він воював проти Са’аля, а 4 березня 636 року переміг Вашаклахуун-Убаах-Кана. Після таких вражаючих звитяг Йукноом-«Голова» мав би стати наймогутнішим владарем у світі майя, але натомість він несподівано зник з політичної сцени, а на небосхилі засяяла інша зірка. У день 9.10.3.5.10, 8 Ок 18 Сіп (1 травня 636 року), менш як за два місяці після поразки Вашаклахуун-Убаах-Кана, відбулася коронація нового «Священного Канульського Владаря» Йукноом-Ч’еена ІІ (Великого). Його довге п’ятдесятирічне правління стане справжнім «золотим віком» канульської гегемонії. Йукноом-Ч’еен ІІ згадується в написах на монументах з Дос-Піласа, Канкуена, Сапоте-Бобаля, Ушуля, Ель-Перу, Ла-Корони, Мораль-Реформи, П’єдрас-Неграса і, звісно ж, Калакмуля, нової столиці його держави.[xxxiv] Для теми цієї статті, однак, важливим є таке питання: як пояснити раптове зникнення з писемних джерел одного канульського владаря і майже одночасну появу іншого? Йукноом-Ч’еен ІІ народився у 600 році, отже, коли почалася громадянська війна він був уже дорослим чоловіком, але аж до коронації про нього відомо дуже мало. На згаданому вище елементі 33 з Ла-Корони сказано, що в день 9.10.2.1.10, 10 Ок 8 Кумк’у (16 лютого 635 року), за рік до свого воцаріння, Йукноом-Ч’еен відвідав Сакнікте’, тобто власне Ла-Корону, де грав у м’яч. Із цього випливає, що вже тоді він мав значний політичний вплив, хоча його точне місце в ієрархії неясне.[xxxv]

Портрети Йукноом-Ч’еена ІІ: посудина невідомого походження, що нині зберігається у Швейцарії (a); блок VIII ієрогліфічних сходів 2 з Ла-Корони (b)

Портрети Йукноом-Ч’еена ІІ: посудина невідомого походження, що нині зберігається у Швейцарії (a); блок VIII ієрогліфічних сходів 2 з Ла-Корони (b)

На думку С. Мартіна, можна припустити два варіанти подальшого перебігу подій і розв’язання очевидної суперечності. За першим після перемоги над Вашаклахуун-Убаах-Каном запекла династична війна тривала і між 4 березня та 1 травня 636 року Йукноом-«Голова» загинув у черговій битві чи помер з іншої причини, а Йукноом-Ч’еен став його наступником. У цьому разі Йукноом-Ч’еен ІІ постає таким-собі пестунчиком долі, він дочекався, поки його могутніші конкуренти загинули чи потрапили до полону, а потім стрімко вийшов з тіні і перебрав владу до своїй рук. Але більш правдоподібним видається інше пояснення, за яким Йукноом-«Голова» – це ім’я Йукноом-Ч’еена ІІ до воцаріння або ж просто альтернативний варіант запису імені, тобто в обох випадках йдеться про одну й ту саму людину. Якщо так, Йукноом-Ч’еен стає ключовою фігурою канульської війни, його шлях до трону був складним і тернистим. За цього тлумачення зрозуміло, чому в майбутньому цей владар матиме великий авторитет, буде наймогутнішим правителем в історії майя класичної доби. Людина, що зважилася зруйнувати усталений політичний лад та вийшла переможцем із жорстокої внутрішньої війни, поза сумнівом, викликала пошану в союзників і страх у ворогів.[xxxvi]

Як ми нічого не знаємо про передумови і початок канульської війни, так само не цілком зрозуміло, коли вона завершилася і які мала наслідки? Якщо вірити …н-Охль-К’інічу ІІ, станом на 642 рік переміщення центру влади канульської династії в Хуште’туун уже стало доконаним фактом, але чи не є його твердження звичайнісінькою пропагандою? Існують підстави вважати, що окрема гілка канульських владарів продовжувала правити у Цібанче навіть після розколу династії і вбивства Вашаклахуун-Убаах-Кана. Зокрема в городищі знайдено фрагмент керамічної посудини, що за стилем датується кінцем VII століття і містить згадку про невідомого з інших історичних джерел канульського царя.[xxxvii] Відкриття факту династичного розколу також дозволяє під іншим кутом зору оцінити давно і добре відомі написи, вирізьблені на кістках з поховання «Священного Кукульського Владаря» Хасав-Чан-К’авііля І у Тікалі. Цей правитель продовжив політику предків і був кревним ворогом Кануля. У 695 році Хасав-Чан-К’авііль І розбив військо Йукноом-Йіч’аахк-К’ахк’а, сина Йукноом-Ч’еена ІІ, що стало початком кінця канульської гегемонії.[xxxviii] Тому дещо несподівано було знайти у гробниці такого царя предмет, що на ньому згадано воєнну перемогу канульського владаря. Пов’язану з подією дату наведено лише за Календарним колом, але вона може припадати на 695 рік.[xxxix] Хоча таємничий канульський владар міг бути легендарним предком із міфологічної давнини, після появи свідчень про непросту історію відносин всередині династії виникає спокуса вважати його представником тієї гілки, котра ворогувала з Йукноом-Ч’ееном ІІ та його нащадками. Теоретично можна припустити, що Хасав-Чан-К’авііль І увічнив пам'ять про свого союзника, підтримка якого допомогла здобути знакову перемогу у війні 695 року.[xl] Таким чином, не виключено, що Йукноом-Ч’еен ІІ так і не спромігся встановити контроль над давньою столицею й винищити дощенту всіх своїх родичів-ворогів. Із певністю можна лише стверджувати, що гілка канульської династії у Цібанче, навіть якщо така збереглася, назавжди втратила позиції провідної сили у низинах майя.

Різьблена кістка з поховання Хасав-Чан-К’авііля І, що на ній згадано загадкового канульського владаря

Різьблена кістка з поховання Хасав-Чан-К’авііля І, що на ній згадано загадкового канульського владаря

Як бачимо, відкриття в Шунантунічі справді є знаковою подією. Вони вже суттєво вплинули на наше розуміння політичної історії майя, інтерпретацію давно відомих текстів і нових знахідок. Йдеться не лише про уточнення перебігу подій, встановлення факту династичного розколу в Канулі має значно далекосяжніші наслідки. Дослідники вкотре переконалися, що царські династії майя не були монолітами, їх розривали зсередини внутрішні суперечності, що подекуди переростали у збройну боротьбу. За такого підходу усталена схема політичної історії майя дуже ускладнюється, набуває багатьох нових нюансів. Також відкриття в Шунантунічі показують, як багато ми ще не знаємо про історію стародавніх майя. Не сумніваймося, попереду нас чекає ще чимало захопливих та несподіваних знахідок.

Автор дякує Ю. Полюховичу, В. Талаху і О. Токовініну за зауваження і роз’яснення деяких порушених у матеріалі питань.



[i] Helmke C., Awe J., Grube N. The Carved Monuments and Inscriptions of Xunantunich: Implications for Terminal Classic Sociopolitical Relationships in the Belize Valley // Classic Maya Provincial Politics: Xunantunich and Its Hinterlands / Ed. by L. LeCount and J. Yaeger. – Tucson: The University of Arizona Press, 2010. – P. 98.

[ii] Докладний аналіз згаданих у текстах з Наранхо топонімів дивіться: Tokovinine A. People from a Place: Re-Interpreting Classic Maya Emblem Glyphs // Ecology, Power, and Religion in Maya Landscapes / Ed. by C. Isendahl and B. L. Persson. Acta Mesoamericana, Vol. 23. – Markt Schwaben, Verlag Anton Saurwein, 2011. – P. 95-100.

[iii] Martin S., Grube N. Chronicle of the Maya Kings and Queens: Deciphering the Dynasties of the Ancient Maya. 2nd edition. – London - New York: Thames and Hudson, 2008. – P. 83.

[iv] Helmke C., Awe J., Grube N. The Carved Monuments… P. 107-110. 

[v] Докладніше про перебіг розкопок і археологічний контекст знахідок дивіться: Helmke C., Awe J. Death Becomes Her: An Analysis of Panel 3, Xunantunich, Belize // The PARI Journal. – 2016. – Vol. 16, No. 4. – P. 3-5. URL: http://www.mesoweb.com/pari/publications/journal/1604/Xunantunich.pdf Helmke C., Awe J. Sharper than a Serpent's Tooth: A Tale of the Snakehead Dynasty as Recounted on Xunantunich Panel 4 // The PARI Journal. – 2016. – Vol. 17, No. 2. – P. 4-7. URL: http://www.mesoweb.com/pari/journal/archive/PARI1702s.pdf

[vi] Schele L., Freidel D. A Forest of Kings: The Untold Story of the Ancient Maya. – New York: William Morrow Paperbacks, 1990. – P. 174, 178.

[vii] Grube N. Epigraphic Research at Caracol, Belize // Studies in the Archaeology of Caracol, Belize, Pre-Columbian Art Research Institute Monograph 7 / Ed. by Diane Z. Chase and Arlen F. Chase. – San Francisco: Pre-Columbian Art Research Institute, 1994. – P. 113; Martin S. At the Periphery: The Movement, Modification and Re-use of Early Monuments in the Environs of Tikal // The Sacred and the Profane: Architecture and Identity in the Southern Maya Lowlands / Ed. by P.R. Colas, K. Delvendahl, M. Kuhnert, and A. Pieler. Acta Mesoamericana, Vol. 10. – Markt Schwaben, 2000. – P. 57-59.

[viii] Martin S., Grube N. Chronicle… P. 94-95.

[ix] Helmke C., Awe J. Death Becomes Her… P. 1-3.

[x] Дивіться докладніше: Helmke C., Awe J. Death Becomes Her… P. 8-9.

[xi] Martin S., Grube N. Chronicle… P. 91. Гіпотезу про походження Іш-Бац’-Ек’ нещодавно підтвердив Ю. Полюхович, який знайшов напис із Йашхи з імовірною згадкою цієї владарки. Дивіться: Полюхович Ю. Ю. К вопросу о происхождении матери царя Караколя «К'ана II» //XVIII Сергеевские чтения (4-6 февраля 2013 г.). Сборник тезисов. – М.: МГУ, 2013 – С. 30-31. URL: http://www.hist.msu.ru/Departments/Ancient/XVIII_Sergeev_proceedings.pdf

[xii] Там само. Варто зауважити, що датування смерті Іш-Бац’-Ек’ 634 роком погано узгоджувалося навіть зі свідченнями давно відомих текстів, адже на стелі 3 з Караколя сказано, що вона «бачила» встановлення монумента у день 9.10.4.15.18, 4 Ец’наб 1 К’анк’ін (20 листопада 637 року). 

[xiii] Helmke C., Awe J. Death Becomes Her… P. 9-10.

[xiv] Martin S., Grube N. Chronicle… P. 92.

[xv] Helmke C., Awe J. Death Becomes Her… P. 10-11.

[xvi] Martin S., Grube N. Chronicle… P. 56-57.

[xvii] Читання KUK для логограми в «емблемному ієрогліфі» правителів Тікаля обґрунтував Д. Бєляєв. Низка дослідників, однак, досі дотримується читань MUT і Мутуль, що їх раніше запропонував Д. Стюарт.

[xviii] Детальну реконструкцію порядку блоків ієрогліфічних сходів з Караколя із урахуванням нових знахідок дивіться в: Martin S. The Caracol Hieroglyphic Stairway // Maya Decipherment: A Weblog on the Ancient Maya Script, January 20, 2017. URL: https://decipherment.wordpress.com/2017/01/20/the-caracol-hieroglyphic-stairway/

[xix] Helmke C., Awe J. Sharper than a Serpent's Tooth… P. 11-19.

[xx] Martin S., Velásquez García E. Polities and Places: Tracing the Toponyms of the Snake Dynasty // The PARI Journal. – 2016. – Vol. 17, No. 2. – P. 27-30. URL: http://www.mesoweb.com/pari/publications/journal/1702/Martin-Velasquez_single.pdf

[xxi] Martin S. Of Snakes and Bats: Shifting Identities at Calakmul // The PARI Journal. – 2005. – Vol. 6, No. 2. – P. 5-13. URL: http://www.mesoweb.com/pari/publications/journal/602/SnakesBats_e.pdf Martin S., Velásquez García E. Polities and Places… P. 26-27.

[xxii] Martin S., Velásquez García E. Polities and Places… P. 25.

[xxiii] Tokovinine A. Of Snake Kings and Cannibals: A Fresh Look at the Naranjo Hieroglyphic Stairway // The PARI Journal. – 2007. – Vol. 7, No. 4. – P. 19-21. URL: http://www.mesoweb.com/pari/publications/journal/704/index.html

[xxiv] Martin S. The Caracol Hieroglyphic Stairway…

[xxv] О. Токовінін, приватне повідомлення, 2016.

[xxvi] Martin S. The Caracol Hieroglyphic Stairway…

[xxvii] Houston S., Tokovinine A. Caracol at Cambridge // Maya Decipherment: A Weblog on the Ancient Maya Script, September 12, 2016. URL: https://decipherment.wordpress.com/2016/09/12/caracol-at-cambridge/ У літературі Ах-Нуумсаах-Чан-К’ініч більш відомий як «Ах-Восаль», читання Нумсаах для частини його імені нещодавно запропонував О. Токовінін на підставі варіанта запису в тексті на скульптурному фризі з Хольмуля.

[xxviii] Дивіться, наприклад: Martin S., Grube N. Chronicle… P. 72.

[xxix] О. Токовініна цитує С. Мартін: Martin S. The Caracol Hieroglyphic Stairway…

[xxx] Читання і переклад вжитого в напису дієслова є дискусійними, ми наводимо пропозицію Д. Бєляєва та А. Давлетшина, докладніше про неї дивіться: Tokovinine A. Place and Identity in Classic Maya Narratives. – Washington D.C.: Dumbarton Oaks, 2013. – P. 80-81.

[xxxi] Stuart D. Notes on a New Text from La Corona // Maya Decipherment: A Weblog on the Ancient Maya Script, June 30, 2012. URL: http://decipherment.wordpress.com/2012/06/30/notes-on-a-new-text-from-la-corona/

[xxxii] О. Токовініна цитують С. Мартін та Е. Веласкес Гарсія : Martin S., Velásquez García E. Polities and Places… Note 24.

[xxxiii] Stuart D. An Intriguing Date on the Tz’unun Panel // Maya Decipherment: A Weblog on the Ancient Maya Script, January 20, 2017. URL: https://decipherment.wordpress.com/2017/01/20/an-intriguing-date-on-the-tzunun-panel/

[xxxiv] Martin S., Grube N. Chronicle… P. 108-109.

[xxxv] Stuart D. Notes on a New Text from La Corona…

[xxxvi] Martin S. The Caracol Hieroglyphic Stairway…

[xxxvii] Martin S., Velásquez García E. Polities and Places… Note 25.

[xxxviii] Martin S., Grube N. Chronicle… P. 44-45.

[xxxix] Martin S., Grube N. Chronicle… P. 111.

[xl] Ю. Полюхович, приватне повідомлення, 2016.