Знахідки 2016 року в Петені
Наприкінці вересня в англомовних та іспаномовних медіа з’явилися повідомлення про важливі археологічні відкриття у низці городищ, розташованих на території сучасного департаменту Петен (Гватемала). Петен – це колиска і ядро цивілізації майя класичної доби, у VI-VIII століттях там боролися за владу і панування наймогутніші династії. Саме тому знахідки звідти одразу привертають особливу увагу. Цього разу про свої нові відкриття світову спільноту синхронно проінформували археологи з двох проектів, що нині ведуть розкопки в джунглях Гватемали: Регіонального археологічного проекту Ла-Корони та Археологічного проекту Хольмуля.[i]
Хольмуль близько 800 року. Реконструкція Х. Гонсалеса
Городище Хольмуль («П’ять пагорбів») розташоване у Північно-Східному Петені, цікаво, що згодом на його честь так само назвали й річку, яка протікає поблизу. Археологічний проект під керівництвом Ф. Естрада-Беллі стартував у 2000 році і веде розкопки не лише в Хольмулі, але й у прилеглих до нього городищах (Сівалі, Віцні та інших). За час роботи проекту найбільший резонанс серед широкого загалу спричинили відкриття фресок у Ла-Суфрікайі та чудового скульптурного фризу в Хольмулі. Головною ж подією поточного сезону стало дослідження двох хольмульських царських поховань, які щасливо уникли розграбування чорними археологами. Фахівці приблизно датують їх 650-700 роками нашої ери, тобто часом розквіту культури майя класичної доби. Перше поховання – це склепінчаста камера, вбудована в піраміду («Споруду A»), зведену над давнішою будівлею V століття. Всередині усипальниці археологи виявили скелет особи середнього віку, зуби якої, відповідно до звичаїв майяської знаті, було інкрустовано жадеїтом. Поховальний інвентар складався з виробів із жадеїту, обсидіану, кераміки і морських мушель, одна мушля використовувалася навіть як чорнильниця для писання. Окремої згадки варта вкрита ієрогліфічним текстом різьблена кістка – надзвичайно рідкісна знахідка. Подібні різьблені кістки археологи в ХХ столітті виявили у славнозвісному «Похованні 116» в Тікалі, що належало Хасав-Чан-К’авіілю І. На жаль, текст на кістці з Хольмуля дуже постраждав від ерозії і його складно прочитати. Оскільки поховання розташоване неподалік від вже згаданого скульптурного фриза, в написі на якому перелічено по іменах п’ятьох царів Хольмуля, виникає спокуса ототожнити одного з них із господарем гробниці. Втім, як зазначає Ф. Естрада-Беллі, хронологія не дає підстав для проведення таких паралелей. Дата на фризі не збереглася, але вважається, що його було завершено близько 593 року, тобто десь за 50-100 років до смерті персонажа з нового поховання.[ii]
Знахідки із поховання у «Споруді A» (фото Ф. Естрада-Беллі)
1. Загальний вигляд поховання в момент відкриття.
2. Фрагмент жадеїтової пекторалі із зображенням правителя.
3. Мушля, що стала чорнильницею для писання, фрагмент різьбленої кістки із нерозбірливим ієрогліфічним написом та інші артефакти з кісток.
4. Різьблена кістка великим планом.
5. Кераміка, прикрашена псевдоієрогліфами.
Другу гробницю знайшли в окремій піраміді («Споруді D»), дві її камери, імовірно, спочатку використовували як палацові кімнати, а вже потім перетворили на поховання. У ній також виявили останки людини середнього віку, а крім того велику кам’яну лаву і підношення кераміки, кісток та жадеїту. Особливо цінною є унікальна жадеїтова підвіска із викарбуваним на ній ієрогліфічним написом. За словами офіційного епіграфіста проекту, доцента на кафедрі антропології Університету Алабами О. Токовініна, цей текст свідчить про те, що прикраса, можливо, належала «Священному Канульському Владарю» Йукноом-Ті’-Чану. Найімовірніше, це той самий правитель, який досі був відомий за єдиною згадкою під 619 роком у неясному контексті на стелі з Караколя.[iii] Токовінін наголошує, що це перша знахідка артефакту з жадеїту із іменем канульського царя. У VI-VII століттях царство канульських владарів було наймогутнішим у світі майя,[iv] вони поширили свій вплив на значну територію, перетворивши багатьох інших правителів на слухняних васалів. Хольмуль не став винятком, у написі на фризі місцевий цар К’ініч-Тахаль-Туун названий підлеглим владарем канульського владаря.[v] Тому логічно припустити, що підвіска Йукноом-Ті’-Чана потрапила в Хольмуль як цінний дарунок від сюзерена відданому васалові. Отже, ця знахідка є доволі важливою з погляду розуміння внутрішньої структури і відносин ієрархії всередині широкого альянсу, очолюваного канульськими царями.
Знахідки із поховання у «Споруді D» (фото Ф. Естрада-Беллі)
1. Загальний вигляд передньої камери поховання в момент відкриття.
2. Пізньокласична циліндрична ваза, прикрашена псевдоієрогліфами та зображенням божества.
3. Жадеїтова пектораль із зображенням правителя і жадеїтова вушна вставка, що на ній показано поділ за сторонами світу.
4. Пізньокласична тарілка, прикрашена псевдоієрогліфами та зображенням божества.
Жадеїтова підвіска із поховання у «Споруді D», яка належала «Священному Канульському Владарю» Йукноом-Ті’-Чану. Фото Ф. Естрада-Беллі. Ієрогліфічний напис на жадеїтовій підвісці. Транскрипція, транслітерація і переклад тексту О Токовініна
Значущі відкриття чекали на команду Археологічного проекту Хольмуля також у Віцні – городищі, розташованому північніше. Там було виявлено руїни палаців і поховань, спустошених мародерами. Один монумент грабіжники, на щастя, не пошкодили. На цій стелі О. Токовініну вдалося ідентифікувати «емблемний ієрогліф», тобто титул царської династії. Він уже був раніше відомий з написів, проте досі дослідники не могли пов’язати його з руїнами якогось конкретного городища. Таким чином, нова стела із Віцни, імовірно, дозволить заповнити одну з «білих плям» у політичній історії та політичній географії майя класичної доби.
Сакнікте’ (Ла-Корона) близько 750 року. Реконструкція Х. Гонсалеса
Городище Ла-Корона вчені відкрили порівняно нещодавно, в 1997 році, але воно уже добре відоме усім, хто цікавиться історією та культурою стародавніх майя, зокрема й читачам сайту «Мир индейцев». Ла-Корона не вирізняється вражаючою монументальною архітектурою, зате, як зазначає Д. Бєляєв, місцевий корпус ієрогліфічних текстів уже на сьогодні є одним із найбільших у Петені. Важливо й те, що пам’ятки з цього городища добре збереглися, написи на них зазвичай достатньо розбірливі. Тому не дивно, що після початку роботи Регіонального археологічного проекту знахідки в Ла-Короні часто привертають увагу ЗМІ, про них повідомляють у новинах. Цього року місцевий корпус знову поповнився двома новими монументами. Перший – ціла настінна панель, яка добре збереглася (на ній видно навіть сліди червоної фарби). На цьому монументі можна побачити традиційне для мистецтва майя класичної доби зображення правителя з берлом у вигляді фігурки бога К’авііля в правій руці та круглим щитом у лівій. Праворуч від царя стоїть карлик з брязкальцями в руках, а ліворуч – інший маленький на зріст персонаж, за припущенням Д. Бєляєва горбань. З ієрогліфічного тексту випливає, що на панелі зображено сак вахйіса, тобто правителя Ла-Корони Чакав-Наахб-Чаана (658-667), який виконує ритуальний танець. Танці були важливим елементом церемоній у Сакнікте’ (давня назва Ла-Корони) і часто увічнювалися на монументах, тобто нова знахідка цілком відповідає місцевим традиціям.[vi]
Нова панель з Ла-Корони із зображенням Чакав-Наахб-Чаана в танці. Фото М. Ламоро-Сен-Ілера і М. Кейт Келлі
Другий монумент – це явно уламок від більшої пам’ятки, на ньому є лише ієрогліфічний напис без зображень. Повний епіграфічний аналіз тексту наразі ще не опубліковано, але в ексклюзивному коментарі для сайту «Мир индейцев» український епіграфіст, кандидат історичних наук Ю. Полюхович пояснив, що в ньому повідомляється про смерть персонажа на ім’я Хо’-Йатік, який походив із місцевості Наахкума’, згаданої також на стелах з Калакмуля. Смерть сталася в місцевості Хо’наахб, тобто «місці п’яти озер». Дата події збереглася лише частково, але може відповідати дню 9.8.19.16.19, 8 Кавак 2 Сіп (21 квітня 613 року), така реконструкція підтверджується подальшим інтервальним числом, що веде до завершення двадцятиліття 9.9.0.0.0, 3 Ахав 3 Соц’ (12 травня 613 року). Новий монумент можна інтерпретувати як чергове свідчення тісних контактів між династіями Сакнікте’ і Кануля, адже місто Чіікнаахб (Калакмуль) було пізньою столицею цього могутнього царства.
Нова панель із Ла-Корони, що на ній повідомляється про смерть якогось Хо’-Йатіка. Фото М. Ламоро-Сен-Ілера і М. Кейт Келлі
Окрім Ла-Корони останній польовий сезон регіонального проекту ознаменувався також важливими відкриттями в Ель-Ачіоталі – невеликому городищі, розташованому в 20 км на схід. Минулого року там знайшли ранньокласичну стелу, а цього разу археологи вели розкопки у найбільшій піраміді городища, що сягає понад 20 м заввишки і датується приблизно І століттям до нашої ери. Всередині споруди було виявлено велику штукову маску, що має біля 2 м заввишки, на якій збереглися оригінальні поліхромні розписи. На думку дослідників, це зображення так званого «Верховного Пташиного Божества» - важливого персонажа в міфології стародавніх майя та інших культур Південної Мезоамерики, міцно пов’язаного з ідеологією царської влади.[vii] Подібні скульптури відомі й у інших докласичних центрах майя. Як зазначає заступник директора Регіонального археологічного проекту Ла-Корони М. Кануто, понад половину храму ще не розкопано. Отже, можна очікувати нових цікавих знахідок із Ель-Ачіоталя.
Штукова маска з Ель-Ачіоталя із зображенням «Верховного Пташиного Божества». Фото Е. Арредондо
Як бачимо, інтенсивні археологічні роботи в Петені тривають, кожен новий польовий сезон приносить важливі відкриття, котрі поглиблюють та уточнюють наше розуміння історії цивілізації майя. Тому важко не погодитися з думкою, що її любить повторювати Ю. Полюхович: золота ера досліджень у майяністиці лише розпочинається.
Сайт «Мир индейцев» щиро дякує О. Токовініну та Ю. Полюховичу за ексклюзивні коментарі і допомогу при написанні цього матеріалу.
[i] Головним джерелом інформації під час написання цього матеріалу стали такі онлайн-публікації: Revelan hallazgos arqueológicos mayas en cuatro sitios conservados en estado casi original. URL: http://agn.com.gt/index.php/2016/09/26/7831/ Tulane archaeologists help unearth Maya monuments. URL: https://news.tulane.edu/pr/tulane-archaeologists-help-unearth-maya-monuments Secret Mayan tombs lend rare insight into rule of mysterious 'snake kings'. URL: https://www.theguardian.com/science/2016/oct/14/mayan-tombs-snake-kings-holmul-guatemala
[ii] Детальний аналіз зображення та напису на скульптурному фризі з Хольмуля дивіться в: Estrada-Belli F., Tokovinine A. A King’s Apotheosis: Iconography, Text, and Politics from a Classic Maya Temple at Holmul // Latin American Antiquity. – 2016. – Vol. 27, No. 2. – P. 149-168.
[iii] Дивіться: Martin S., Grube N. Chronicle of the Maya Kings and Queens: Deciphering the Dynasties of the Ancient Maya. 2nd edition. – London - New York: Thames and Hudson, 2008. – P. 106. Цілковитої впевненості щодо правильності такої ідентифікації немає. В ексклюзивному коментарі для сайту «Мир индейцев» О. Токовінін зауважив, що ім’я царя на підвісці з Хольмуля містить незвичну лігатуру, яку можна інтерпретувати як TI’-CHAN, але це не єдиний допустимий варіант читання. Отже, не можна виключати, що у цьому випадку згадано якогось іншого канульського царя.
[iv] Тут варто зробити важливе пояснення. Термін «царство» позначає територіальне політичне утворення. Таким чином, під «Канульським царством» ми маємо на увазі певне територіальне ядро, що в ньому визнавалася влада «Священних Канульських Владарів». З-поміж майяністів широкого поширення набув підхід, відповідно до якого змінний елемент у титулах «священних владарів» ототожнюється із назвою царства, де вони правили. Слід, однак, пам’ятати, що так звані «емблемні ієрогліфи» є, насамперед, власне титулами, тобто вказують не на територію, а на певну династію, до якої належав той чи інший майяський владар. О. Токовінін у низці своїх праць докладно обґрунтував точку зору, що змінний знак «емблемних ієрогліфів» позначав не сукупність земель, підвладних окремому правителеві (державу в нашому сенсі цього слова), а конкретні місцевості, які з тих або інших причин були ключовими для самоідентифікації кожного царського роду і його відокремлення від сусідів. Наприклад, це могло бути позначення центральної частини столичного міста з її палацами і храмами для богів та предків або назва місцевості, часто легендарної, що з неї династія вела своє походження. У випадку Кануля проблема ускладнюється ще й тим, що, як показали нещодавні знахідки в Шунантунічі, канульська династія не була єдиною і складалася з кількох гілок, які часом ворогували між собою. Таким чином, Кануль – це, як видається, не монолітне територіальне утворення, а складна мережа особистих і корпоративних зобов’язань усередині царського дому. Можливо, кожна гілка «Священних Канульських Владарів» мала власних васалів, налагоджувала відносини із іншими династіями. З головними тезами концепції О. Токовініна можна ознайомитися в наступних роботах: Tokovinine A. People from a Place: Re-Interpreting Classic Maya Emblem Glyphs // Ecology, Power, and Religion in Maya Landscapes / Ed. by C. Isendahl and B. L. Persson. Acta Mesoamericana, Vol. 23. – Markt Schwaben, Verlag Anton Saurwein, 2011. – P. 91-106; Tokovinine A. Place and Identity in Classic Maya Narratives. – Washington D.C.: Dumbarton Oaks, 2013. – P. 61-79.
[v] Estrada-Belli F., Tokovinine A. A King’s Apotheosis… P. 157.
[vi] Детальний аналіз зображення та напису на цій панелі, що офіційно позначається як елемент 59 з Ла-Корони, дивіться в: Беляев Д. Д. Новые иероглифические надписи из Сакникте (Ла-Короны). URL: http://maoist.livejournal.com/159949.html
[vii] Докладніше про «Верховне Пташине Божество» дивіться в: Беляев Д. Д. Под сенью Птичьего Божества: формирование идеологии царской власти на Гватемальском нагорье в I тыс. до н.э. // Ойкумена. – 2012. - №3. – С. 16.